Людині завжди легше комусь робити зауваження, когось повчати, бачити чужі помилки, і в кінці-кінців судити когось чим самого себе
. Мабуть тому що людина навчилась себе впізнавати по відображенню в дзеркалі, а дзеркало відображає лише зовнішнє фізичне тіло, а внутрішність поки що ні одне дзеркало не може відобразити. Хоча на обличчі у кожного написано хто він, та слкад його характеру, але це не для кожного, та й кому це потрібно для простої пересічної людини.
І на томі хочеться згадати настанову із Біблії ... не суди, та не будеш судим.... Та ще те що ми бачим в чужі особі скалку в оці, та в той час не помічаемо брівно в своєму оці..
Ми живемо і дотримуємось традицій, законів, які хтось навязав, і тримає нас в рамках покори , в рамках обмеження вольності проявів душі нашій.
Коли питання стоїть в державних маштабах, то тут обмежує вольність нашу інститути Права в виді правових кодексів Законів тої країни в якій проживає та людтна.
Но норми права не можуть охопити всю різноманітність взаємовідносин між людьми, але деколи традиції, мораль, етика відшліфовує, більш менш цивілізованні взаємовідносини.
Но чомусь нігде не приділяється внутрішньому стану, почуттів: любов, ненависть, байдужість, скрита ворожість, зависть, тощо.
Чомусь не приділяється увага така як душевна біль, а тільки береться до уваги фізична, і тільки на основі фізичного страждання вимірюється моральна шкода.
Мабуть 90% людей скаже що душевна біль більш болісна чим фізична, і її анастезією не усунеш. І душевна біль як правило закінчується психічними розладами, душевними хворобами.
Візьмем на прикладі шлюбні і не шлюбні стосунки . Коли існує не взаємне кохання, коли один із членів сімї чоловік чи дружина (кохаючи один одного) зрадили один одного, і той зраджений переносить душевну біль, залежно від того є його вина чи ні, настільки та біль сильна.
Другий випадок коли людина відчуває до себе несправедливість зі сторони як фізичних осіб, юридичних, так і зі сторони держави.
Свідомість людини завжди бентежить наявність неспраедливості до самого себе. Людина заспокоїться лише тоді, коли вона відчує результат-дія, наслідок, плід який усунув несправедливості.
Людина яка відчуває до себе несправедливість (залежно від степені і глобальності) відчуває себе ображенною, приниженою, а це в свою чергу породжує агресію, можливо і скриту ворожість, злобу. Всі ці негативні ємоції можуть спровокувати на якісь неадекватні дії, помсту, то-що, які стоять по за законом та моралью.
Візьмем на приклад судове рішення від імені держави тим же суддею. Особливо коли це потерпілі які втратили близьку людину, родича, батьки дітей, чи діти батьків. Коли вбито невинну людину, а вбивця залишається жити під опікою, захистом держави, і за частую корумпований суддя виносить чисто символічне покарання вбивцю, і цей вбивця в скорім часі знову буде на волі, і його будуть бачити потерпілі, та ще в додаток злочинець буде хизуватись перед потерпілим, потерпілими......
І мабуть у потерпілого появиться бажання помститися, убити вбивцю, та коли він це зробить, то душевна біль зразу ж кудись щезне, і на душі стане легше.
І цей потерпілий «местник», якщо його й осудят, довше проживе в колонії без душевної болі, чим на волі з постоянною душевною білью. Мабуть нашому народу, та взагалі більшості притаманне те що написано в старому Завіті...око за око, зуб за зуб, смерть за смерть.
Хто може заглянути в душу тим потерпілим, згладити душевну біль, та заспокоїти.
Держава про це не думає, не думає які тяжкі наслідки приносить душевна біль кожній людині, і як ця біль точить людину як іржа залізо, і як душевна біль породжує фізичні вади і хвороби, які достроково забирають їх з цього життя.
Чому в країні немає такої інституції яка би вивчала наслідки душевної болі, і заходи ,які не допускали би несправедливості до людей, яка ж породжує цю біль?
Та саму душевну біль, як відчуття її занести як кримінально –карною по відношенню тих хто своїми діями її породжує.
То чому державні мужі не задумуються, що соціальна несправедливість, несправедливі закони до своїх громадян, породжують душевну біль міліонам громадянам, негативні емоції, злоба, агресія скорочує життя нам не менше чим неякісне харчування, екологія.
Демографічну ситуацію мабуть треба шукати в правовому негілізмі, несправедливих судах, не справедливих законах, в тотальній корупції і соціальній нерівності.
І мабуть ще довго люди будуть молитися по Новому Заповіті, а в душі залишатись зі Старим Заповітом тримаючи за пазухою камінь покарання кривдника який завдав душевного болю. Держава , якщо вона як така є, повинна забрати той камінь і сама вершити покарання не завдаваючи своїм рішенням душевного страждання скривдженим.
Комментариев нет:
Отправить комментарий